Фестиваль "СВАРОГОВЕ КОЛО-II", 18 серпня у м. Севастополь, Крим, Україна. Групи, що також приймали участь: КРОДА, THUNDERKRAFT, СВАРГА, ЧУР, GJALLARHORN, ИВАН ЦАРЕВИЧ. Сайт фестивалю: www.svarogovo-kolo.com.

Сівши зранку 17-го серпня у поїзд Львів-Севастополь ми були повні оптимізму та впевненості в успішності майбутньої акції – паган метал фесту. Увесь день ми провели тиняючись вагоном та багаторазово мігруючи у напрямку до вагону-ресторану. В останньому нам випала нагода згадати всі «позитивні» сторони колишнього «совку», але менше з тим. Ніч провели теж весело, оскільки починаючи з вечора в нашому вагоні відрубали кондиціонер і повітря для дихання на усіх наших верхніх полицях вистарчало хіба тараканам-аборигенам.
Прокинувшись вранці, по дорозі до Сімферополю, ми спостерігали цілі алеї мертвих і вже повністю висушених дерев, та випалені мертві поля. На Симферопольський вокзал прибули біля дев’ятої. Вийшовши з поїзду всі мовчки констатували для себе, що на дворі пекельна спека. Одразу ж згадались часто холодні, але ж такі рідні Карпати. Без особливих проблем узяли білети на маршрутку до Севастополю і через хвилин 40 ми вже спостерігали з її вікна Кримські краєвиди.
Через трохи менше, ніж дві години ми вже стояли на автовокзалі у Севастополі. Нас зустріли місцеві скінхеди, члени оргкомітету фестивалю для того, щоб транспортувати до готелю. Хлопці привітались: «Слава Росії!» і щиро й одразу запропонували нам почастуватись медом, який виявився 60-градусною медовухою. З огляду на страшну спеку нам майже всім прийшлось відхилити їх пропозицію. Нарешті сівши на чергову маршрутку із усіма сумками та гітарами ми вирушили у керунку нашого готелю. По-дорозі нам задзвонили організатори і вияснилось, що місця в готелі, що були заброньовані для нашої групи та супроводжуючих на жаль були здані іншим людям. Але нас заспокоїли, що до часу закінчення саундчеку цю проблему ліквідують. Нам нічого іншого не залишилось, як далі їхати до готелю із надією хоча б залишити речі у вокаліста Кроди, Eisenslav’a, який приїхав на день раніше і тому був поселений. Згодом вияснилось, що маршрутка не їде до необхідного місця (що здивовано відкрили для себе наші провідники), тому нам прийшлося виходити й пересідати на інший транспорт.
Нарешті, ми доїхали до сумнозвісного готелю. Там хлопці «передали» нас іншим скінам, які супроводили нас до відпочинкового комплексу «Атлантика». На місці нас зустріла співорганізаторша Маша, яка досить спокійно і без особливих емоцій ще раз нас повідомила, що місць на разі немає, але можливо щось вийде із іншим готелем. Згодом з’ясувалось, що із доступних варіантів залишився тільки один готель, десь за периметром міста, до якого треба їхати ще й катером по морю. Оцінивши перспективу добратись до готелю на катері після закінчення концерту пізно ввечері чи вночі (що без сумніву буде неможливим) ми вирішили хоч якось перебути ніч у компанії наших друзів, що змогли вселитись до «Атлантики».
Під входом у готель нас зустрів Eisenslav, який люб’язно запропонував нам лишити речі та прийняти душ у нього в номері, що ми й зробили. Після чого РУЇНА та хлопці з російського гурту HAGL вирушили до кафе неподалік, де нас організатори мали пригостити обідом. Перед нами обідали інші групи, але порції були виставлені усі одразу в зазначений час, отже нас чекала вже застивши їжа (але не усіх з нас, бо за магічних причин багатьох порцій не вистарчало). Взявши на себе ініціативу (оскільки її фактично не виявляла організаторша) Eisenslav як міг вирішив цю проблему, замовивши на місці інші страви для музикантів, що як не смішно теж виявилося великою проблемою. З горем навпіл перекусивши холодним м’ясом та пюре, що до того часу прийшло у вигляд цементу і втамувавши спрагу соком за свій рахунок (!) ми в явно і повністю зіпсутому настрої вирушили назад до готелю. Чесно кажучи, бажання виступати зникло зовсім, і якщо б не люди, які їхали здалеку, щоб почути саме наші групи, концерт би напевно відбувся без участі КРОДИ і РУЇНИ.
Зібравши все необхідне ми вирушили до холу готелю, де групи очікували на транспорт, що мав відвезти нас до концертної зали. Просидівши так приблизно хвилин 30-40 стало зрозуміло, що чекати довше на обіцяну «Газель» немає сенсу – треба їхати вже, інакше не встигнемо на саундчек. Зловивши неподалік порожню маршрутку компанія паган металістів повністю її окупувала забивши тілами та інструментами. Концертний зал «Севастополь» знаходився у іншому кінці міста, отже їхали ми досить довго, спостерігаючи російські прапори на будівлях державного призначення та плакати СВАРОЖОГО КОЛА ІІ, хоч і не в дуже великий кількості. До речі, на питання, чому організатори не відсилали плакати фестивалю в інші міста для кращої промоції концерту, мною відповідь так і не була отримана.
В кінці-кінців ми приїхали на місце. Вийшовши з маршрутки нам прийшлося заплатити кожен за себе (!!), що ніяк не було заперечене Машою. Менше з тим. Уже на підходах до кінотеатру нас вразила кількість охорони – більше 50 чоловік міліції та «Беркут»’ів. Людей, що прийшли на концерт було на диво небагато. В залі вже почався саундчек, отже кожен гурт чекав на свою чергу. Була десь 4-та година, стало зрозуміло, що концерт почнеться пізніше, оскільки ще багато гуртів не «чекалось». Не буду довго описувати цей період часу, скажу лише, що більшість гуртів затягнуло свій чексаунд занадто довго – деякі грали по 4-5 пісень. В кінцевому результаті КРОДА і РУЇНА на прохання організаторів вклали свій спільний чексаунд в 10-15 хвилин, що контрастувало із півгодинними «чеками» інших гуртів. До речі, якраз перед нашим «чеком» організатори вже хотіли запускати людей до залу і розпочинати концерт просто забувши, що ще три групи ще не настроїли звук.
Стосовно звуку, то тут все було ок. Звукорежисер добре і швидко справлявся із своїми обов’язками, що досить рідкісне явище. А ось зал залишав бажати кращого – старий радянський кінотеатр з слабою вентиляцією. «Гримерка» - взагалі окремий пункт: малесеньке розбомблене і зовсім не пристосоване приміщення за сценою, де температура сягала, мабуть, відміток близьких до 40 градусів. Люди не те, що не могли присісти, а просто ледь могли визначити де їх інструменти серед копиці інших. Усе це ледь освітлювала одна лампочка, отже готувалися в напівтемряві. Люди просто стікали потом, але поблизу не було жодного натяку на вмивальник чи хоча б вентилятор, останнє, погодьтесь, не є проблемою встановити. Бачачи такі скотські умови, інколи дивуєшся, чому музиканти все ж таки продовжують займатися своєю справою, адже у «житті» багато з них є люди із звичайною роботою і звиклі до комфорту. Звичайно, що ідея та ентузіазм є дуже важливими, але ж усьому є межа. Треба сказати, що спочатку, проведення фестивалю планувалося в зовсім іншому, набагато комфортнішому місці, але в останній момент місце проведення концерту чомусь змінилось.
Близько дев’ятої години концерт нарешті розпочали. Людей було не дуже багато, точно сильно менше, ніж очікувалось. В очі одразу впадало те, що співвідношення «волохатих» і скінів буле десь приблизно рівне. Але усі перебували у дружньому оточенні, жодних інцидентів мною зауважено не було. Атмосфера була досить теплою, було видно, що людей привела на цей фестиваль насамперед ідея, а не бажання просто послемитись.

GJALLARHORN. Відкрили фестиваль. Досить непоганий атмосферний, місцями мелодійний блек, але як на мене групі не вистарчає чогось свого. В загальному цікава музика, яка була впевнено виконана.
РЕАНИМАЦИЯ. Мій фаворит на даному фестивалі. Такого підривного павер-паган-хеві-металу я давно не чув. Чіткий потужний голос вокаліста підкріплений не менш професійними беками двох гітаристів, а також дуже хороша зіграність були гарним доповненням до класних мелодій, що заставляли публіку інтенсивно слемитись.
ЧУР. Думаю, що переважно всі знайомі з чудовою музикою цього проекту. На скільки мені відомо, то спочатку планувався повний склад для виступу, але потім виникли певні проблеми. Не зважаючи на це, ЧУР виглядав самобутньо і колоритно. Люди отримали сюрприз у якості Eisenslav’а, який заспівав одну із пісень у парі із ЧУР’ом. Слухачі дуже добре прийняли цей гурт, було видно, що всім (і навіть правоохоронцям) музика ЧУР’у припала до душі.
СВАРГА. Вперше побачив цей гурт наживо. Теоретично після його виступу можна було би і закінчувати концерт, не будь він більш масштабним дійством – фестивалем. Із Eisenslav’ом на вокалі група виглядала дуже впевнено, музика варіювалася від мелодійного блеку до важких дезових рифів. Почувши нарешті більш важкий драйв, публіка почала дуже активно слемитись. У своєрідному хороводі змішались і «волохаті» і скіни, передні ряди салютували, або просто слемились. Публіка підспівувала, скандувала, не хотіла відпускати гурт із сцени. Дуже потужний виступ, а гостьова участь, вокаліста HAGL доповнила це дійство.
HAGL. Мені важко адекватно оцінити всі аспекти виступу цього, безперечно класного гурту, адже увесь їх виступ я провів у «гримерці» готуючись до свого. Але точно можу сказати, що їхній Spiritual Black/Thrash Metal був дуже добре сприйнятий вже трохи стомленою публікою. Знову ж таки, гостьова участь Eisenslav’а була сюрпризом для слухачів. Треба сказати, що перед виступом хлопців стало зрозуміло, що концертного часу лишається обмаль (до 23:00) і організатори просили усі гурти починаючи із HAGL скорочувати програми.
РУЇНА. Нарешті ми дочекались своєї черги. Після того, як головний організатор фесту – Сергій оголосив виступ «группы с города западной Украины - Львова», реакція публіки була дещо скутою, обережною. Можливо взнаки дається ще мала відомість РУЇНИ (усе ж таки, перший виїзний концерт), або ж неправдиві чутки, що ходять про «ультра-націоналістичну бандерівську» західну Україну. Але як би там не було, та вже до кінця першої композиції «лід розтанув» із публіка дружно скандувала «гей-гей!». На жаль нам прийшлося скоротити програму лише до 4-х речей, що було досить неприємним, адже групи до нас грали досить довгі сети, але виходу не було – інакше не виступлять інші команди, у тому числі і КРОДА. В загальному виступ пройшов вдало, звук був потужний. Із великих мінусів - відсутність вентиляторів під сценою – працювати було дуже важко. РУЇНА зіграла 2 композиції із спліту, що недавно вийшов на Канадському None More Black Records - «Укруїна» та «Дерево Роду Гниє» і дві нові - «Землею Сипала Гроза» та «Кайдани Волі».
THUNDERKRAFT. Досить відома група із колишнім барабанщиком NM - Мунрутелем у складі. Здивувала наявність аж двох клавішників (вірніше, одна з них – клавішниця, жінка Мунрутеля), хоча я не відмітив особливого симфонізму. Було видно, що група досить досвідчена, але особисто мене їх музика не вразила. Виступ гурту був теж сильно скорочений.
КРОДА. Коли організатор оголосив виступ КРОДИ, кількість людей у залі дуже помітно збільшилась. Враховуючи, що це був перший живий виступ гурту, хвилювались, як музиканти, так і слухачі. Думаю, що більшість людей знає, що до концертного складу КРОДИ увійшла уся РУЇНА, тому для нас це було фактично продовження виступу. І ось перші акорди і виступ розпочато. Сам за себе говорив той факт, що люди в деяких місцях підспівували разом із вокалістом. Особисто я відчув скажену енергетику, яка просто пульсувала у моєму мозку, знімала втому, що залишилась від виступу РУЇНИ. Реакція публіки була просто чудовою, була майже зіграна друга композиція, коли моя гітара раптово вимкнулась, так само, як мікрофон вокаліста. Спершу я думав, що просто випадково вирвав гітарний шнур, але через пару секунд голос когось із адміністрації на весь зал оповістив про закінчення концерту у зв’язку із пізнім часом (23:00). Ми були просто шоковані (так само, як люди у залі). Фактично перший виступ гурту був ось так зрізаний. Публіка скандувала і не хотіла відпускати гурт із сцени. Але на вимогу охорони виступ таки прийшлося припинити. КРОДА зіграла усього дві пісні - «Як Сталь Співала у Пожарах» та «З-за Обрію». Не зіграними залишились ще 3 пісні, у тому числі один сюрприз для слухачів. Сказати, що всі були страшенно розчаровані - просто змовчати.
Не встигли виступити російська група ИВАН ЦАРЕВИЧ, менеджери якої в самій інтенсивній формі за це пізніше компостували мозок організаторам.
Білоруський гурт ЗНІЧЬ на фестиваль не приїхав.

Коли закінчився концерт ми досить довго чекали, доки нам оплатять витрати на дорогу. До честі організаторів, це було виконано у повній мірі і без стандартних при даній процедурі викрутасів. Але ще добру годину ми та інші музиканти чекали на транспорт до готелю. В решті-решт ми голодні та знесилені дісталися до «Атлантики». «Афтерпаті» мало місце, але особисто я просто завалився спати на ліжко Eisenslav’а, яке він мені саможертовно виділив.
Ранок наступив швидко, ми перекусили, попрощались із друзями (СВАРГА разом із Eisenslav’ом ще залишались на декілька днів на відпочинок) і вирушили на автовокзал. Дорога із Севастополя до Сімферополя, а далі до Львова на потязі, була дорогою ДОДОМУ, тому була відносно приємною, а вагон-ресторан здався просто царськими палатами. Ми не могли дочекатися, коли вирвемося із палаючого пекла, я живо уявляв, як цілую землю львівського перону. Розповіді про карпатську «грибалку», та тепле відчуття, що «все позаду» зробили дорогу швидкою.
У підсумку можу сказати, що фестиваль не дивлячись ні на що пройшов. Чи були здобуті високі цілі, що були поставлені організаторами? Напевне - ні. Чи отримали слухачі те, що чекали - покажуть (я маю надію) відгуки на форумах тощо. Єдине, що точно можна сказати - що більшості помилок, вчинених організаторами можна було б уникнути, при вдумливому і більш відповідальному ставленні. На жаль Pagan Folk Metal фестиваль СВАРОГОВО КОЛО II не справдив надії на започаткування справжнього, європейського фестивалю, а підтвердив, що голосні заяви, як правило розходяться із справою. Усе ж таки хочеться подякувати організаторам за їхню спробу зробити праве діло. Можливо через років 4-5 ми побачимо дійсно те, що не сталося вчора?...

Добавлено (11.03.2008, 16:28)
---------------------------------------------
сам не був,але випадково натрапив і подумав шо мож комусь цікаво буде))))))))